1. Задачі та комп’ютерні ресурси Відповідь Наступним рисунком подано задачі, які моделюють комп’ютерні системи, та необхідні для цього моделювання комп’ютерні ресурси.
Видно, що місткість пам’яті досягає одного терабайта (1000 гігабайтів) за умови, що швидкодія має бути один терафлопс (1000 гігафлопсів = 1000 000 мегафлопсів). Вмістиме рисуноку об’єктивно засвідчує існування суперечності “швидкодія системи / місткість пам’яті». Зрозуміло, що межа обсягу потрібних комп’ютерних ресурсів є рухомою. Надати ресурси, що вимагають задачі, за допомогою стандартних однопроцесорних систем неможливо. Це спричинює використання мультипроцесорів, які визначають магістральний напрямок удосконалення однопроцесорних систем, тобто уніпроцесорів. При цьому, яскравим прикладом уніпроцесорів є сучасні персональні комп’ютери. Зауважимо, що на перший план комп’ютерного моделювання (змоделював – значить опанував) висунулися задачі хімії та біології. Часто-густо біохімічні задачі належать до так званого класу «некоректних» задач. Треба зауважити і про те, що за сучасною проблематикою питома вага «нечисельних» та «некоректних» задач постійно зростає і вже перевищує відповідну вагу класичних «чисельних» задач, що стандартно програмуються не менш класичною мовою FORTRAN. 2. Загальна класифікація комп’ютерних систем Відповідь Будь-яка класифікація, за дефініцією, не є повною, або ж досконалою, що є наслідком відомих теорем Гьоделя про неповноту формальних систем. Проте відмова від класифікацій спричинює втрату системності, тоді як систематизація є основним інструментом структуризації інформації, тобто отримання нового знання на основі первинної невпорядкованої інформації. Треба підкреслити те, що комп’ютер не спроможний подати нову інформацію як таку, проте в спосіб систематизації вже наданої йому інформації він може отримати нове знання. Як приклад, нагадаємо, що тривимірну інтегральну схему винайшов саме комп’ютер, а не людина. Аби унаочнити місце нашого курсу у велетенській галузі комп’ютерних засобів скористаємося узагальненою класифікацію японських учених, фундаторів інтелектуальних комп’ютерних систем п’ятого покоління. Згідно їхньої класифікації (1979 рік) усі комп’ютерні засоби можна поділити на: - засоби обробки чисел, - засоби обробки сигналів (цифрові сигнальні процесори/комп’ютери), - засоби обробки символів (мовні та об’єктні машини, наприклад, LISP-машини, PROLOG-машини, SmallTalk-машини, Java-машини тощо). Предметом дослідження нашого курсу є архітектури комп’ютерів обробки чисел. 3. Продуктивність комп’ютерних систем Відповідь Припустимо, що використано дві різні робочі станції, що виконують ту ж саму програму. За умови, коли перша робоча станція виконала програму за менший час у порівнянні з другою, можна казати, що ця перша робоча станція є скорішою. Тут ідеться про так званий час відгуку (response time чи execution time), тобто проміжок часу поміж стартом та завершенням виконання деякого програмного завдання (task). Менеджери обчислювальних центрів зацікавлені у збільшенні перепускної спроможності (throughput, продуктивність) – загальної кількості обчислювальної роботи, яку виконано за фіксований часовий інтервал. Проте обидві щойно зазначені характеристики є взаємно залежними. Адже заміна процесора на більш швидкий призведе до покращення як першої, так і другої характеристики. Це дозволяє визначити продуктивність (performance) наступним чином: Продуктивність X = 1/Час_виконання_X. Тоді порівняння характеристик двох робочих станцій X i Y можна виконати за наступними правилами. Якщо Продуктивність _X > Продуктивність _Y, тоді 1/ Час_виконання _X > 1/ Час_виконання _Y, Час_виконання _Y > Час_виконання _X Тобто, час виконання Y перевищує час виконання Х. Часто-густо кажуть про те, щo продуктивність X перевищує продуктивність Y в n разів. Формально це можна записати як: Продуктивність _X/ Продуктивність _Y = n. Зараз треба детальніше розглянути питання про складові часу виконання. Найпростіше визначити ...